Сівозміна інтенсивно - екологічного землеробства

Це агробіоценоз, в якому здійснюється чергування сільськогосподарських культур і парів у часі і на території, або тільки у часі з метою покращання родючості ґрунту, отримання високих і сталих врожаїв з доброю якістю продукції, економія енергетичних і трудових ресурсів, охорона навколишнього середовища.

Відповідно до сучасних уявлень сівозміну розглядають як агрофітоценоз - угруповання рослин, яке складається із культурних рослин і бур'янів. У значно ширшому розумінні сівозміну можна розглядати як екосистему, яка складається з агрофітоценозу і екотипу (місцезнаходження агрофітоценозу) і навіть навколишнього середовища загалом.

Сівозміна зберігає властивості природних фітоценозів - структуру, цілісність, динамічність. Проте частину властивостей, що характерні природним фітоценозам, сівозміни втрачають, зокрема замкнутість, стабільність і саморегулювання, але набувають нову важливу властивість – високу біологічну продуктивність.

• контурно-меліоративна організація території

• ефективніше використовує агрокліматичні ресурси

• підвищує продуктивність землі

• позитивно впливає на симбіоз рослин

• зменшує кількість збудників хвороб, шкідників, бур'янів

• покращує фітосанітарний стан посівів

• зменшує норми внесення мінеральних добрив, пестицидів

• зв'язує вільний азот з повітря бобовими рослинами

• забезпечує ефективне чергування основних та проміжних

культурта позитивно впливає на наступні культури

• сприяє отриманню екологічно чистої продукції

Забезпечує екологічний баланс агрофітоценозу та охорону навколишнього середовища


Сівозміна


• збільшує кількість органічних решток у ґрунті

• покращує у ґрунті:

- агрофізичні та агрохімічні властивості

- водно-повітряний і тепловий режим

- біологічну активність

- збільшує вміст гумусу

• зменшує кількість збудників хвороб, шкідників

насіння та вегетативних органів бур'янів

• захищає ґрунт від ерозії

• біологічно розпушує ґрунт

• нейтралізує реакцію ґрунтового розчину

Рис.5. Блок-схема значення сівозміни в інтенсивно-екологічному землеробстві

В однорічних агроценозах маса коренів може становити тільки 10% від всієї маси (біомаси) культурної рослини. Збільшення частини корисної фракції вирощуваних культур (зерна, коренеплодів та ін.) є одним із напрямів селекції і особливістю сортів, які прийдуть на поле після "зеленої революції".

Отже, основною ланкою біологізації землеробства є науково обґрунтоване чергування культур. Сівозміна на даний час є незамінним біологічним чинником оздоровлення фітосанітарного оточення в агроценозах. У біологічних системах землеробства сівозміна виступає основним біологічним чинником. Основою захисту рослин від несприятливих чинників мусять бути агротехнічні заходи, серед яких першочергове значення має сівозміна і правильне чергування культур у ній, що і є основними елементами ресурсозбереження.

Важко назвати інший агротехнічний захід, який мав би такий різнобічний і багатогранний вплив на умови життя рослин, родючість ґрунту і економіку господарства, яке має сівозміна.

Таким чином, система інтенсивно-екологічного землеробства передбачає використання нових принципів під час проектування сівозмін, які повинні бути пристосовані до конкретних грунтово-кліматичних умов господарства. Тому необхідно переходити до вищого рівня організації земельної території і оптимізації структури посівних площ.

Контрольні запитання

1. Поняття про тип та вид сівозміни.

2.. Сучасні принципи побудови сівозмін.

3. Класифікація сівозмін.

4. Значення сівозмін в інтенсифікації і біологізації землеробства.

5. Організаційні принципи побудови сівозмін.

6. Сівозміни на зрошуваних землях.

7. Сівозміни на осушених землях.

8. Ґрунтозахисні сівозміни.

9. Запровадження сівозмін.

10. Економічна оцінка сівозмін.

11. Екологічна оцінка сівозмін.


6099270749578210.html
6099342927390008.html
    PR.RU™